УкрРус

Сповідь емігранта: як живеться українці в Данії

Читати українською
  • Сповідь емігранта: як живеться українці в Данії | фото 1
    1/6

Оксана Виноградова з Луцьку приїхала у Данію два з половиною роки тому, по сімейним обставинам, - вийшла заміж за данця.

Молоді люди познайомилися на сайті знайомств. Оксана хотіла вдосконалювати свою англійську, а Расмуса зареєстрував друг. Потім майбутній чоловік зізнався Оксані, що сам не вірив, що з кимось так можна познайомитись. Але у них все вийшло.

Оксана розповіла "Обозревателю" про своє життя в новій країні.

Далі – від першої особи.

Сімейні обставини

Тутешні чоловіки дуже люблять наших жінок. Слов’янки переважно гарно виглядають, пильнують за собою, доглядають за домом, за сім’єю, економлять кошти. Нашим же дівчатам треба бути дуже обережними, бо часто можна натрапити на нечесного і непорядного данця. Одну мою подругу чоловік-данець бив, навіть коли вона була вагітна. Тепер, коли втекла на інший острів, він вимагає, щоб вона на вихідні возила однорічну дитину до нього у столицю, бо так йому зручніше.

Іншу мою подругу данець-чоловік відправив додому разом з двома її дітьми після кількох років проживання тут. Це при тому, що її діти тут уже ходили до школи, вивчили мову і вона робила все для чоловіка, аби догодити. Коротше кажучи, чоловіки у Данії різні, і українкам варто трохи поперебирати, перш ніж робити вибір.

До слова, зараз багато данців-чоловіків привозять собі жінок з Азії. Можна побачити чоловіка у літах, або не дуже привабливої зовнішності, з тендітною і симпатичною азіаткою.

Завдання номер один – вивчити мову

Данська мова дуже складна. Вимовляється не так, як пишеться, на перших порах звучить як суцільне місиво звуків, не знаєш, де закінчується речення, де починається. Суцільні нерви і несприйняття на початку. Коли отримуєш документи на право проживання, комуна оплачує навчання у мовній школі. Вчитися приблизно півтора роки.

У Данії знають англійську, але все одно треба знати данську, щоб знайти нормальну роботу. А інакше – прибиральницею. Як і більшість дівчат з країн пострадянського простору, я спочатку сказала: "Фу! Та не піду я прибирати!" Та з часом моє ставлення до роботи змінювалося.

Прибиральницею я не працюю, поки вчу мову. Але посудіть самі – різниця у зарплатах не надто суттєва. Середня зарплатня прибиральниці по країні - в районі 16 тисяч крон. Бухгалтери, наприклад, заробляють в середньому 28,5 тисяч крон, педагоги – 25 тисяч крон, зубні лікарі – 50 тисяч крон. Тобто для початку – непогано. Крім того, у Данії немає такого зневажливого ставлення до роботи прибиральниці, як в Україні. Навіть навпаки, головне – що ти працюєш. А це така ж робота, як і інші.

У Данії навіть у місті багато живності. Коли приносиш хліб, злітаються багато чайок, качок, лебедів

Взагалі тут дуже цінується людський труд. Наприклад, вибирали ми жалюзі на вікна. Прийшов представник фірми, поміряв, обрали, з якого саме матеріалу хочемо. Він порахував – 13 тисяч крон. А пішли у супермаркет, вибрали і самі встановили – обійшлося всього лише біля двох тисяч крон.

Як мені пояснили, така різниця у цінах тому, що у першому випадку працював би спеціаліст, а зробити самому обходиться набагато дешевше.

Або ще приклад: ходжу я у спортзал, а там так брудно! Там кажуть, мовляв, скільки прибиральниця годин працює, стільки їй і треба платити. Година роботи вартує приблизно 125 крон, тому у спортзалі економлять на її послугах. До речі, ціна абонементу у спортзал - всього 300 крон на місяць.

Здоровий-нездоровий спосіб життя

У мене дуже двояке враження від їхнього ставлення до людського життя і здоров’я. Одного вечора, коли ми ще жили у селі, на березі озера, побачили, що над озером кружляє літак і світить прожекторами на воду. Заглянули в інтернет, а там інформація, що хтось помітив перевернутий човен у воді. У той день саме була вітряна погода, тож можливо люди у небезпеці. От і шукали піввечора з тепловізорами.

Здається, так нікого і не знайшли, проте я ще довго лишалася під враженням – отак за неперевіреною інформацією відправили аж літак і шукали "кота у мішку".

Іншого разу була свідком ситуації, коли посеред міста, у парку, приземлився літак, швидка підвезла хворого, його на ношах перенесли на борт і піднялися у небо.

Але є і зовсім протилежні приклади. Якось увечері я поверталася додому, і під будинком, у центрі міста, на парковці лежала жінка. Штани і спідня білизна спущені до п’ят, светр піднятий до шиї, щось незрозуміле кричить. Через хвилин двадцять приїхала поліція. Чоловік і жінка у формі пройшли навкруги панянки на асфальті, попитали щось у людей, повернулися, сіли у машину, включили сирену і… поїхали геть. І лише через годину приїхала швидка. Пізніше я розмовляла з сусідом про цю ситуацію, і він висловився в тому сенсі, що якщо та панянка п’яна чи наркоманка, чому взагалі має їхати швидка чи поліція і рятувати її – витрачати кошти платників податків?

Те, що європейці ведуть здоровий спосіб життя, я швидше назвала б міфом. Так, тут набагато частіше, ніж в Україні, можна побачити на вулиці людей, що бігають. Тут багато любителів велоспорту, проводяться різні турніри. Люди ходять у спортзали, на футбольні, баскетбольні, гандбольні матчі.

Але також дуже багато їдять чипсів, курять, п’ють пиво, колу. До речі, кола тут чи не ліки номер один. Коли проблеми з травленням, чи щось не те з’їв, в один голос всі радять пити колу. Коли у дитини температура під 40, лікар рекомендує пити колу! Тут зараз тенденція, що протягом дня треба багато пити, але вони п’ють в основному, знову ж таки, не воду, як радять наші лікарі, а колу і інші газовані напої.

Шопінг та ціни

Я обожнюю ходити за продуктами у Данії. Хоч тут і немає багато чого з того, до чого я звикла в Україні, але те, що є, - дійсно хорошої якості. М’ясо тут вартує порівняно недорого. Кілограм свинячого фаршу – 30 крон (117 гривень). (На момент написання статті курс був 1 крона - 3,9 грн).

У супермаркеті от стільки місця виділено під чай. Переважно це "Pickwick"

Але ціна ця акційна, тобто не щодня, і не скрізь можна знайти. Неакційна ціна може бути навіть вдвічі більша. Яловичий фарш уже дорожчий – 40 крон за кілограм (теж акційна ціна). Вартість коливається також залежно від жирності – чим пісніше, тим дорожче. Свиняче філе, уже порізане, як на відбивні, тут його називають котелете, - вартує в районі 50 крон за кілограм. Куряче філе – за 46-47 крон можна знайти. Лосось беру, якщо ціна на нього в районі 100 крон за кілограм. До речі, тут їдять не так багато риби, як, я думала, мали б їсти скандинави, враховуючи те, що вода навкруги.

Вибираючи продукти у магазинах, треба у першу чергу дивитися на ціни за кілограм, які пишуть маленькими цифрами. Так одного разу я "попала", набравши вишень на кілограм, і довелося заплатити у чотири рази більше, ніж я планувала. Але насправді це дуже зручна система. Бо часто самому ліньки порахувати, наприклад, а чи не дорого просять за 365 грамів риби.

Громадський транспорт: зручно, але дорого

У Данії дуже чітко розроблена система громадського транспорту. Навіть якщо не знаєш ні міста, ні дороги, можна легко знайти маршрут, зайшовши на сайт транспортної компанії. Просто вводиш дані, звідки ти їдеш і куди треба потрапити. За секунду висвітлюється увесь маршрут у деталях - до якої найближчої зупинки треба пройти з місця, де ви знаходитесь (і навіть скільки часу йти пішки до тої зупинки), на який автобус чи поїзд треба сідати, скільки часу їхати до наступної зупинки, на який автобус треба пересісти.

Тут же і інформація, скільки треба заплатити за проїзд. Ціна різниться, якщо ти платиш готівкою, якщо маєш просту картку-проїздний, і якщо особистий проїздний.

Але і вартує громадський транспорт недешево (автівка обходиться майже так само).

Наприклад, щоб мені добратися до школи, у межах міста, 15 хвилин на автобусі, треба заплатити 25 крон (97,5 гривні), або 17,65 крони (68,8 гривні), якщо користуюся проїздним.

У їжі – простота і консерватизм

У Данії не їдять так багато, як в Україні, незалежно чи це будень, чи свято. Данці дивуються, коли бачать наші накриті столи, скільки там страв і з яких продуктів вони зроблені.

Одного разу нас запросила на святкування свого дня народження родичка чоловіка. До речі, тут такі заходи більше святкують вдома, бо у кафе чи ресторані – дуже дорого. Я запропонувала допомогти приготувати страви, вона якось дивно на мене поглянула, але погодилась. Потім я зрозуміла чому. Вона готувала на 10 чоловік лише одну страву - рагу з яловичим фаршем, з квасолею, овочами та на пиві. Правда, було смачно, і всі лишилися ситі, і головне – іменинниця не виснажена.

У Данії не вистачає нормального сервісу. Виглядає гарно, але якщо придивитися, тарілка добряче надщерблена

Данці неохоче пробують щось нове, а якщо таки вмовиш спробувати, то воно, скоріше за все, їм не сподобається, а якщо і сподобається, то все одно вони повернуться до свого. Наприклад, мій чоловік їсть тільки полуничне варення. Йому навіть не показуй страв с капусти. До чорного списку увійшли і квасоля, і гриби, і цибуля, і помідори. А от свіжий соковитий, з кров’ю, стейк – данцям саме те, найулюбленіша і найвишуканіша страва.

Схожа ситуація і у моїх подруг, які мають чоловіків-данців. Одна розповідає: "Мій чоловік спробував вперше манго тільки зі мною, у свої 60 років. У них удома взагалі ніколи не було прийнято їсти фрукти, хіба може яблука час від часу".

Інша подруга розповідає: "Коли я приїхала, мій чоловік варив каву у незручній старій кавоварці, де треба було доливати воду вручну, чекати довго, кава швидко холонула. На його день народження я подарувала нормальну сучасну кавоварку. Він покористувався нею може з тиждень, а потім таки дістав свою стару". У їжі і повсякденному житті вони дуже сильно тримаються того, до чого звикли.

Наши блоги